Він бігав на гору. Він відповідав на дзвінки.
І він всіх до хати пускав, хто б не прийшов на гостину:
Святі такі чесні, злодюги страшні з-попід тину.
«Старий Аґаб свою картку йому доручає,
Сидрах, Месах й Аведнаго приходять до чаю.
Ось іде Фараон із своїми зміями в гості,
Ось приходить Каїн із жінкою в гості,
Єлисей з ведмедями чекає надворі,
Ось приходить Іона з своїм китом
І з Морем!
Під акомпаньямент «Олександівської
оркестри зламаного темпу»
Ось приходить Юда із сріблом у гості,
Ось приходить старий Вельзевул у гості».
А Данило все молився: «Господи, душу мою спаси».
Данило все молився: «Господи, душу мою спаси».
Данило все молився: «Господи, душу мою спаси».
Були смиренні християнки його коханка й мати.
Не лінились що-тижня на Дарія прати й прасувати.
Одного вівтірка він їх на дверях зустрів: —
Заплатив їм, як звикле, але недобре чинив.
