Цю сторінку схвалено
У соннім світанку лиш птах промайне
Мов сяєва крапка, та геть відліта,
Забувши кубло муравлине брудне,
Бундючне, спесиве оце Бофало́.
Й прямує у даль, двадцять миль від них
І крила купає в проміннях ясних
Ніяґари, Ніяґари.
Що це за по́хід іде в Бофало́,
Лицарство заповнило вулиці вщерть?
Безумці, щоб світ увільнити, щоб зло
Розчавити, кращі серця в Буфало́;
То зливи червоних із Франції хвиль
Прокинулись тут, за три тисячі миль,
Відгомін Ніяґари,
Злива Ніяґари[1].
ПРОЛОГ ДО «РИМ В ОБМІН НА ХЛІБ»[2]
Навіть причепи жорстокі,
Захланністю світу тавровані,
Приймали чужинця лагідно,
Бачучи злидні його невимовні.
Захист і слухання ввічливе
Були йому від них даром,
