Перейти до вмісту

Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/184

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Брате Струмню:
Чого ти біжиш і біжиш?
Чи ти мрієш колись заповнити море?
Брате Пташе:
Чого ти співаєш і співаєш?
Чи ти мрієш?
Хлопче:
Чого ти верзеш і верзеш, і верзеш?


СТАРИЙ МАНУСКРИПТ

Небо —
це прекрасний старий пергамент,
що на ньому сонце
й місяць
ведуть свій щоденник.
Щоб все те прочитати,
треба буть лінгвістом
більш вченим, ніж Батько Мудрість,
і мрійником
більш ясновидющим, ніж Мати Мрія.
Та щоб відчути це,
треба бути апостолом:
таким, що більше, ніж щирий,
і бути завжди
єдиним, певним —
як земля
або море.