Я не знаю біографії Газелі Голл, не знаю навіть, чи видала вона хоч одну книжку своїх віршів. Ті вірші, що їх уміщено тут у перекладі, позбирали ми з різних журналів (в тім числі й з напівкомуністичного «The Liberator»).
Оскільки можна судити з творів Голл, вона, без сумніву, близько стояла до кіл американських жінок-робітниць, мабуть, сама була кравчиха. Нема також сумнівів, що вона тепер далеко відійшла від свого попереднього фаху: останні її вірші — це витончений, аполітичний імажинізм.
Але настрої американських дівчат-швачок, виснажених, зголоднілих, тих, що, ходячи у дранті, повинні шити розкішні убрання на багачок, — ці настрої Газель Голл уміє передавати щиро й влучно.
Вже за це для Газелі Голл повинно бути відведене місце в переходовій групі американських поетів від інтелігентського естетизму до революційної поезії.
