Там я гуляв собі спокійно вздовж алеї.
Курив я люльку. Сонце йшло собі додому.
Все було тихо, як і завжди тут над вечір.
Та раптом «бах-бах-бах!» я вчув, і кинув люльку.
До мене хлопець біг, кричав: — «Ей, ти, а де ж то він?
Його ти мусив бачить!» Я спинився. — «Що ти там верзеш?» —
Я мовив: — «Де є хто?»
— «Ну, негр! Та де ж він є?»
Вони мене довкола обступили. Я сидів немов німий.
І більше їх набігло, галасуючи: — «Де є той негр?»
Скопичилися біля льоху всі та верещали,
Розбили східці геть… З дванадцять стрілів…
Ось білий хлопець біля мене рукавицями майнув
І грюкнув вниз… Тоді…
От, хочу вас спитати,
Чи ви бували в «зу»[1], як звірів годували?
Ви бачили — доглядач тримає велику купу м'яса;
Чи чули ви, як жахно тигри ті ричать?
…Ота юрба…
Вони стогнавшого мурина витягли на гору‘
Вони його передо мною били по обличчі,
Вони його нашинкували кулями, сердегу,
А що лишилося — не дригалося навіть.
- ↑ «Зу» — зоологічний сад.
