Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/216

Підскочив павук. Та Мауї в ту мить
Ласо над ним зашморгнув.
Павук полетів. Та могутній юнак
Непохитний на скелі був.

Павук видирався, пірнав і тягнув,
Боровся як тільки міг.
Та все щільніш затягав мотуз
Половину його ніг.

Могутній юнак ті ноги зламав,
У море їх занурив,
І там, де було аж шістдесят ніг,
Лишилося тридцять три.

Мауї їх перерахував,
А сам пішов додому,
Де люба мати чекала його;
Весь він тремтів від утоми.

Стускнілий, побитий небесний павук
Через хмари тихцем почвалав
І все по дорозі про двадцять сім ніг
Загублених — важко зідхав.

І гірко він скаржився та нарікав,
І голосно плакав без сліз,
І гуркотом диким скарги його
До людей спадали вниз.

І бачив Мауї: роїлись чайки
І з глузливим скиглінням вились
Та сідали на кволі уламки того,
Що сонцем було колись.