Перейти до вмісту

Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/287

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Так, її чую, народ говорить.
Я чую, як люди кажуть одне одному:
 Хай міцні люди будуть напоготові.
 Хай міцні люди чатують.
 Хай кулаки твої будуть зимні й твоя голова ясна,
 Хай брехунам настане кінець,
Брехунам та їхній чекальній грі, — чеканню дня знову,
Коли вони відчинять двері й скажуть нам: війна!

Виходьте на свою війну знов!


Так, я чую, люд говорить, одне до одного:
 Дбай за сьогодні й завтра.
 Знищ цього годинника, що відстукує мілійони.
Коли брехуни кажуть, що час настав.
Беріть усе в свої власні руки.
 До біса їх всіх,
Брехунів, що брешуть націям,
Брехунів, що брешуть народові[1].


ВБИВЦІ

Мене поставлено понад всіх геть у місті нині.
Я вбивця, що вбиває, для тих, що бажають вбивства нині.

  1. Вірш написано підчас Версальських мирних перемов.