Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/71

Вони всі приходять, намагаючись потопити мій голос у гаморі протирічивих язиків,
Навіть сам народ приходить, витлумачуючись, слухаючи мене в переполосі —
(О жахливе блюзнірство: ти, народ, юрба, ви сами тремтите від мого виклику!)
Слухайте ви, високі й могутні панки речей та установ:
Я беру всі ваші книги, й маєтки, й переваги, й культури, і кладу їх у купу разом
І розпалюю їх звичайним сірником у величезне багаття,
А ви стоїте довкола поруч мене й бачите, як усе це підноситься з димом.
Зі скиглінням на ваших устах бачите, як все це підноситься з димом —
Всіх ваших господарів життя знищено в звичайному вогні — лиш зирк —
І тоді дивитесь на мене, жахаючись, — що тепер прийде на землю?
Я вам скажу, що тепер прийде на землю, ви, панки речей та установ:
Те саме, що завжди приходило, прийде на землю й тепер —
Закони знову, може, й конституції й пишність книжок:
Все, що згоріло щойно перед вами так раптом, прийде на землю знову й завжди приходитиме:
Бо воно завжди виходило з народу, бо він є господар життя.