Америки, зумів ухопити й відбити у своїх віршах саме те, що найбільше хвилювало величезні дрібнобуржуазні фармерські маси рідних йому місцевостей.
Могутній розвиток індустрії, концентрація капіталу — процес, що досяг надзвичайної сили на сході Сполучених Штатів — посунув на дрібнобуржуазний, фармерсько-ремесницький захід, руйнуючи дрібне господарство, розбиваючи мирний, «справедливий», пуританський побут західньої провінції.
Мастерс відчув цей процес і підняв свій голос проти нищення того селянсько-демократичного побуту наступом капіталістичної олігархії. Він збудив небіжчиків старовини на цвинтарі дрібного містечка Спун-Ріверу в штаті Іліной і змусив їх розказати правду про себе, спростувати ті лицемірні брехні, що понаписували на пам'ятниках небіжчиків їхні недостойні нащадки. Основний мотив «Антології» — це протиставлення здорового, здебільша чесного, і навіть у злочинах та хитрощах простодушно-наївного старого покоління середньо-західньої провінції — сучасним вискочкам-політиканам та скороспеченим багатіям. Ефект вийшов надзвичайний. Зруйновані дрібнобуржуазні маси підхопили це протиставлення, як гасло для гострої критики незрозумілого для них процесу концентрації капіталу, що приносив із собою нищення їхнього «демократизму».
Пройшов деякий час; боротьба між великим капіталом та дрібною буржуазією, безнадійна для останньої, все поглиблювалася. Містечко Спун-Рівер, розбите й переможене в тій боротьбі, скінчило своє самостійне існування, перетворилося в околицю ненажерливого індустріального велетня Чікаґо. Під горбом, де спочивали старі простодушні покійники, утворилося нове кладовище — в Долині Тиші. І Мастерс примусив нових небіжчиків також розказати правду про себе в останній книзі «Новий Спун-Рівер» (1924 р.). Гірку правду про розпусту, розбрат, нищення ідеалів та демократизму —
