щоб впевнитись, чи не перекинувся Моуглі у якого-небудь звіря. Прийшовши в село, він зразу ж почав оповідати про те, що з ним трапилося, а жрець з суворим обличчям вислухав історію про чари хлопця чередника.
Моуглі між тим провадив свою роботу: вже смеркло, як він за поміччю вовків зідрав таки з тигра шкуру.
— Треба нам заховати її і відігнати буйволів додому. Поможи мені, Акело, зібрати їх!
Череда зібралася і пішла, обкутана вечірнім туманом. Надходячи до села, Моуглі бачить вогні, чує звони і згуки в церкві. Майже все село дожидало його коло воріт.
»Се тому, що я вбив Шер-хана« — подумав Моуглі.
Але раптом град каміння просвистів коло його вух, почулися крики селян:
— Відьмаче! Вовчий сину! Чорте з нетрів! Геть від нас! Іди геть чим-дуж, а то жрець перекине тебе знову у вовка! Стріляй, Булдео, стріляй!
Стара рушниця голосно бахнула і один буйвол заревів від болю…
— Знову чаклунство! — закричали селяне.
— Він може відвертати від себе кулі… Та ви тільки гляньте! Булдео, та то-ж твій буйвол! Ти підстрелив свого власного буйвола! Звичайно, се чаклунство!…
— Що се означає? — спитав здивовано
