Гони їх туди, куди я звелю тобі. Ти ще спиш, Шер-хане? Прокинься, ой прокинься! Се я прийшов, а за мною і буйволи.
Рама, король буйволів, тупнув ногою. Водо Вайн-Ганги, куди пішов Шер-хан?
Він не Саг, щоб рити нори; не Мор павич, щоб літати; не Мані летюча миша, щоб почепитись за гильку. Ох, манюсенькі бамбуки, скажіть мені, куди він пішов?
А він тут! А він тут! Під ногами там лежить кривий. Вставай, Шер-хане! Вставай і вбивай. Ось твоя здобич. Кидайся на стіни буйволів.
Ссс… він спить. Не будемо будити його, бо він дуже сильний. Шуліки прилетіли вже, щоб поглянути на нього. Чорна комашня теж повилазила до нього. Тут зібралося багато всіх, щоб вшанувати його.
Алала! Я не маю одежі щоб вкрити тіло своє! Шуліки побачуть, що я голий. Мені соромно зустрічати так всіх.
Позич мені твою одежу, Шер-хане! Дай мені твою чудову смугнасту шкуру, щоб міг я в ній явитись на Скелю Ради.
Божусь биком, що викупив мене, я дав обіцянку — маленьку обіцянку! Бракує мені лише шкури твоєї, щоб здержати слово своє.
Водо Вайн-Ганги! Шер-хан дав мені свою шкуру, бо почував любов до мене. Тягни, Сірий Брате! Тягни, Акело! Важка Шер-ханова шкура!
