Він буде полювати тепер в сих горах. Про се я чув від нього самого.
Шер-хан — се тигр, що жив за двадцять миль, коло річки Вайн-Ганги.
— Він не має права! — сердито почав Вовк. — По закону нетрів, він не має права переміняти місця полювання, не заявивши про се. Своїм полюванням він наведе жах на всю місцевість на десять миль в околиці, а мені… мені сими днями треба-б убити зо дві штуки.
— Не дурно-ж мати Шер-хана прозвала його Ленґрі (кривим), — зауважила спокійно Вовчиця.
— Він змалечку шкутильгає на одну ногу. От через те й нападає він тільки на хазяйську худобу. Всі мешканці коло Вайн-Ганги люті на нього, а тепер він хоче прийти сюди і викликати незадоволення селян проти себе. А потім, коли він буде далеко вже, вони прийдуть в наші нетрі, випалять тут траву, і нам, з нашими дітками, доведеться звідсіль тікати. Ні, дуже дякуємо Шер-ханові.
— Переказати йому вашу вдячність? — запитав Табаки.
— Геть! — заревів Вовк. — Геть! ступай на полювання з твоїм паном. Для одної ночі ти зробив вже досить лихого!
— Я йду, — спокійно відповів Табаки. — Чуєш реви Шер-хана в долині? Я міг би
