край світа, перші рушили туди, переходячи через скелі. За ними рушили сарни і дикі маленькі лисиці, що годуються падлом. Важкі гіпопотами пішли поруч з сарнами, а дикі буйволи з болот ішли позаду всіх.
Найменша причина могла-б повернути всі оті отари назад, але кожного разу, коли наступала якась трівога, з'являвся хто-небудь і заспокоював звірів, і вони потихеньку йшли все наперед, спиняючись коло води, та пасучись ідучи. Иноді, коли починалося заворушення, Саґі — дикун оповідав про чудову пашу, що можна знайти трохи туди далі, иноді Манг, крилата миша, спускалася на гилку і сповіщала весело, що тут вся паша вже з'їдена. Иноді Балу з повним ротом коріння з'являвся коло черід і, тяжко ступаючи, йшов поруч з ними, то жартуючи з звірів, то лякаючи їх, і таким чином примушував їх повертати на справжній шлях. Де-які із звірів відстали, инші повтікали геть, або згубили терпець, але все ж таки багато залишилося таких, що все йшли наперед. Через десять днів було вже таке: отари сарн, кабанів та буйволів рухались по площі, що буде впоперек миль на 8 — 10, сю площу величезним кільцем охопили хижі звірі і все зужчували се кільце, а посеред нього було село. Навкруги сього села вже вистигав хліб і місцями було видно високі площі, збудо-
