спитав: »Хто ж буде головою над родинами нетрів?« Тоді Сіра Малпа, що жила між гильками дерев, скочила додолу і сказала: »Тепер я буду головою над нетрями«.
Са зареготався і сказав: »хай буде так«, а потім розлютований пішов геть з нетрів.
Діти, чи відомо вам, що то за звір — Сіра Малпа? І в ті часи малпи були такими, як і тепер. Спочатку обібрана за голову малпа зробила уважний вигляд, та потім скоро почала почухуватись, плигати по гильках. Коли Са знову прийшов в нетрі, то побачив, що Сіра Малпа висіла на гиляці головою долу, сміючись з звірів, а звірі стояли круг дерева і теж сміялися з малпи. Отже в нетрях закону не було, тільки безглузде базікання. Тоді Са зібрав усіх звірів і промовив: »Перший голова ваш приніс в нетрі смерть, другий вкрив їх соромом. Наступив час дати вам закон і такий, котрого не змогли б ви зламати. Мусите ви пізнати жах, а коли пізнаєте його, то відчуєте, що він голова над вами і що ви мусите коритись йому«. »Що то таке жах?« — спитали мешканці нетрів. »Побачите, коли знайдете його«, — відповів Са.
Звіри розбрелися скрізь по нетрях шукати жаху. Незабаром після того буйволи…
— Ху! — сказав Майза, голова буйволів, що стояли на тім боці.
Так, Майза, буйволи перші взнали жах.
