— Хай говорить Мертвий Вовк!
Коли голова родини не поборе здобичі, його звуть Мертвим Вовком до смерти, що завсігди наступає досить скоро після сього.
Акела стомлено підвів голову.
— Вільна родино, — і ви також, Шерханові шакали! На протязі тридцятьох років я був головою вашим і першим на полюванні і за ввесь той час ніхто з вас не попав у пастку, нікого з вас не поранено.
Тепер я більш не голова вам. Ви знаєте, що проти мене була таємнича умова, і я не осилив сарни. Ви знаєте, що запропонували мені убити її лиш для того, щоб покарати мою неміч. Се було зроблено досить ловко. Тепер ви маєте право убити мене тут на Раді. А тому я питаю, хто покінчить з Самітним Вовком? Виступати проти мене мусите по одинці. Се моє право по закону нетрів.
Запанувала на довший час тиша, бо ніхто з вовків не насмілювався битися з Акелою.
Потім розлягся рев Шер-хана.
— Але! що за охота слухати сього беззубого дурня! Він засуджений до смерти. Поговоримо краще про людську дитину, що вже живе занадто довго. Вільна родино! Дитина належить мені від перших часів. Віддайте її мені. На протязі довгих років дитина та своєю присутністю непокоїла наші нетрі. Віддайте мені людську дитину, а то я завсігди буду тут
