Цю сторінку схвалено
Ловецька пісня вовчої родини.
Коли зоря поволі погасає
І крик кози почується здаля,
І сарна в ліс, в зелений ліс тікає.
Коли ніщо не біга, не гуля —
Тоді я йду і чутким вухом
Біжу, лечу за кожним згуком.
Коли зоря поволі погасає,
І крик кози почується здаля,
Іду назад… Там зграя вже чекає.
І всіх веду на здобич я.
Несемся ми крилатою стрілою,
Все нам скоряється без бою.
Коли зоря поволі погасає,
Наш голос чується здаля,
Наш легкий біг сліду не залишає,
І ніч для нас ясніше дня.
А голос наш?! О, хто його змалює?..
Почнем співать. Хай пісню всяк почує.
