Цю сторінку схвалено
наївся, що вже не міг більше, і на плечах Тедді рушив у спальню. Тут побачила його Теддієва мати, коли пізно вночі прийшла подивитися на сина.
— Він урятував життя нам і нашому Тедді! — сказала вона до чоловіка. — Подумай собі, він урятував нам всім життя.
Ріккі пробудився й схопився, бо мунґоси сплять дуже чуйно.
— О, це ви? — сказав він. — Чого ви такі зворушені? Всі кобри згинули, а хоча б і не згинули, то я тут є!
Ріккі-Тіккі міг дійсно гордитися собою. Одначе він не був гордий і стеріг саду, як слід мунґосові, так дбайливо, що ніодна гадюка не сміла просунути носа за його огорожу.
