міній. Інакше не дасться їх насильно вдержати в неприродно викроєних державах, так як їх ратунком являється тоді конечна боротьба за визнаннє питомих національних держав свобідних народів, а отеє мусить допровадити до розвалу нездорових держав національних.
Найбільше рішучі заходи в обороні прав національних меншостей підняла Унія Ліґ Націй в р. 1922, висказуючися за допущеннєм льокальних самоуправ і впровадженнєм більше державних мов. Та наслідком становища Унії Ліґ Націй на Конґресі у Празі наступив голосний exodus делєґатів держав малої Антанти. Отсе незвичайно знаменне signum temporis, що народи, котрі в Австрії нарікали на своє поневоленнє, як дійшли до своїх держав, то там не допускають инших народів навіть до таких прав, які вони самі мали в давній Австрії…
В новочасній державі є одиноко вказана й конечна основа конституційна: повної рівноправности всіх горожан без ріжниці народности. Повна рівноправність обнимає усі области життя: приватного й публичного, так, що держава, яка має у себе більше як одну націю, являється державою свобідних народів та її народности є народами в державі (державні народности).
