даленя. А нїяких нових предметів ми би тодї бачити не могли.
Коли наближаємо ся до якогось міста або села, то бачимо наперед вершок церковної або ратушевої вежі, комини фабрик, відтак дахи домів, і аж опісля самі доми. Коли стоїмо на березї моря, то наперед побачимо дим з комина наближаючого ся корабля, а що йно пізнїйше, коли корабель підїде близше, побачимо також комин, а відтак і кадовб корабля. Корабель, що наближає ся до берега, неначе виринає з глубини; так само корабель, що відпливає, неначе западає в глубину. Вже давно він відплив і скрив ся перед нашими очима, а дим з єго комина довго ще бачимо.
Поверхня землї не може отже бути плоска, лиш є закривлена, неначе склеплена. Але що земля є дуже велика, то ми сего закривленя не помічаємо, бо навіть з дуже високої гори бачимо лише малу часть поверхнї землї. Се закривленє є причиною, що на отвертім місцї овид має вид кола. Коли би земля була плоска, то на зовсїм рівних, а просторих місцях пр. на морю, де наш вид не є нїчим обмежений, овид не був би округлий. Тимчасом овид якраз на таких місцях є круглий.
Коли би ми удали ся в далеку подорож по землї і йшли все в тім самім напрямі, то не лишень не найшли би нїде кінця землї, але по якімсь часї вернули би в те саме місце, з котрого вийшли і то з противного боку. Дїйсно люди вже обїздили землю в той спосіб, що, їдучи все в однім напрямі і не завертаючи з дороги, вертали в те саме місце, з якого виїздили. Земля отже не є рівною площею, але закривленою однаково на всї сторони і круглою т. є. кулею.
Учені люди вимірили землю в ріжних напрямах і переконали ся, що она дїйсно має вид кулї.
Кожда куля — се маленький образ землї. Куля з дерева, паперової маси, або з иншого материялу, на якій є вирисована поверхня землї, зове ся ґльобом (лат. globus).
При науцї уживає ся також ґльобів, на яких мож рисувати, як на таблицї. На таких ґльобах поверхня землї не є вирисована.
