ся Білоруси: тих людей прозвали Литвою через те, що вони довго були під панованєм правдивої Литви. А правдива Литва — це зовсїм инший народ, що жив на північ від Польщі, вздовж річок Двини й Нїману, аж до Балтицкого моря. Говорили Литвини зовсїм иншою мовою і мали свою віру. Спершу сей народ був бідний, дикий, жив по лїсах, пущах та нетрях. Колись україньскі князї навіть підбили його під себе на деякий час. Та потрохи почали Литвини вбивати ся в силу, і литовскі князї стали вже нападати на Україну.
Зробивши ся дужою державою, Литва стала нападати на нас і протягом чотирнайцятого віку забрала всю україньску землю вигнавши з неї Татар. З того часу Україна стала під литовскою рукою; тільки одну частку україньскої землї — Галичину — пізнїше забрала Польща. Вкупі з україньскими землями забрала Литва й білорускі. Тепер ми зовсїм уже й на довго порізнили ся з Московщиною: Україна і Біла Русь були з Литвою і звали ся литовска Русь; московскі давні князївства ще 200 лїт були під Татарами, а потім виросли в самостійне московске царство, з столицею в Москві.
Литовскі князї не переміняли порядків на Українї, тільки замість давних князїв запанували Литвини. Та вони скоро поробили ся християнами; не бувши сами письменними, навчили ся письменьства від нас і переняли з ним і нашу мову та й почали за-
