ни. Вийшов і Жилін подивитись. Завернули мертвого в полотно без гроба, винесли під дерево за село, положили на траву. Прийшов мулла, сіли рядком на пятах перед мертвими.
Зпереду мулла, ззаду три старика в чалмах рядком, а ззаду них єще татари. Сіли, понурились і мовчат. Довго мовчали. Підняв голову мулла і говорит:
— Алла (значит Бог). Сказав то одно слово, і знова понурившись довго мовчали; сидят, не рушаются. Опять (знова) підняв голову мулла.
— Алла! і всі говорили: „Алла” — і опять замовчали. Мертвий лежит на траві, не дрогне і они сидят немов мертві. Не рушится ні один. Тілько чути на деревах листки від вітру повертаются. Потім прочитав мулла молитву, всі встали, підняли мертвого на руки, понесли. Принесли над яму. Яма викопана не просто, але підкопана під землю як пивниця. Взяли мертвого під пахи, та під литки, перегнули, спустили полегонечко, підсунули сидячи під землю, зложили єму руки на живіт.
Притащив ногаєц зеленоі тростини, заклали тростиною яму, живо засипали землею, вирівняли, а в голови мертвецю камінь стіймя (стоячки) поставили. Утоптали землю, сіли опять рядком перед могилою. Довго мовчали.
— Алла! Алла! Алла! — Вздихнули і встали. Роздав рудий гроші старикам, потім встав, взяв нагайку, ударив себе три рази по голові і пішов домів.
На рано видит Жилін, веде рудий кобилу за
