Меньшовики та ес-ери вже не грали ніякої самостійної ролі, цілком так само, як партія Каутського в революційних подіях Німеччини. Свою політику вони цілком будували на коаліції з кадетами і тим самим надавали кадетам рішаюче положення, цілком незалежно від взаамних політичних сил. Партії ес-ерів та меньшовиків були лише додатковим апаратом для того, щоб, зібравши на мітингах та на виборах політичне довірря збуджених мас, передати його потім у розпорядження конт-революційної імперіялістичної партії кадетів. незалежно від наслідків виборів. Чисто васальна залежність ес-еровськи-меньшовицької більшости від кадетськой меньшости було само по собі зле прикритим глузуванням з ідей «демократії». Але цього мало. По всіх тих областях країни, де режим «демократії» затримувався надто довго, він неухильно кінчався відвертим державним переворотом контр-революції. Так було на Україні, де демократична Рада, що зрадила німецькому імперіялізму, радянську владу, сама була скинута монархистом Скоропадським. Так було на Кубані, де демократична Рада опинилася під чоботом Денікина. Так було — й це найважливійший експеримент нашої «демократії — в Сибиру, де Установчі Збори, з формальною перевагою ес-ерів та меньшовиків, при відсутности більшовиків, з фактичним керуванням кадетів, спричинилося до диктатури царського адмірала Колчака. Так було, нарешті, на нашій Півночі, де «учредиловці», в лиці уряда ес-ера Чайківського, обернулися в погану декорацію для панування контр-революційних генералів російських та англійських.
