ляли собою головну масу виборців. Але фактично в боях визначало долю Комуни 20–30 тисяч чоловік, найбільш вірна меньшість. Решта, що ховалася в критичні моменти, не була ворожою до Комуни; навпаки, вони активно й пасивно підтримували її, але вони були меньш свідомими, меньш рішучими. На полі політичної демократії їхня низча свідомість давала змогу обдурювати їх ріжним авантурникам, пройдисвітам, міщанським шахраям та чесним тупицям, які дурили саміх себе. Але в момент одвертої клясової боротьби вони в більшій чи меньшій мірі йшли за вірною меньшост'ю. Це й знайшло своє висловлення в організації національної гвардії. Як би Комуна існувала довше, ці взаємини між авангардом та головною масою пролєтаріяту зміцнялисяб усе більше й більше. Та організація, яка склаласяб у процесі відвертої боротьби, як організація працюючих мас, сталаб організацією їхньої диктатури, — Радою депутатів озброєного пролєтаріяту.
,_%D1%81._30.png)
