жували його, розоружували. Нікого однак не вбивали, ні не ранили. Так розпорядив Теофіль Писаренко.
Бронислава з дітьми зістала в дворі. Її стерегло перед нападом кількох людий, між якими був і Стефаник, якому Саборський застрілив недавно сина-одинака.
Вечером того самого дня видко було червону луну від сторони Ростоків. На другий день оповідали люди, які звідтам прийшли, що Семен Довганюк зі своєю ватагою напав на двір в Ростоках, зрабували все що було, а двір спалили. Самого дідича звязали між дві грубі дошки і Анна Кривульська сиділа на нім доти, доки не віддав духа. Мандатора повісили на дереві, еконона і писаря позакопували по шию в землю і постинали їм голови косами.
З Коломиї вислано відділ гузарів до Ростоків, але ворохобники порозбігалися. Бурлака знова пропав без сліду а з ним також і Анна Кривульська.
Незабаром розійшлася вістка, що ворохобня в цілій Польщі розгорілася надобре. В ночі з 18. на 19. лютого зачалася страшна різня. Одних ворохобників убивали, других мучили, инших замикали, а знова инших відставляли до циркульних урядів. Вкінці цісарське військо упоралося з ворохобниками і усмирило їх.
Незабаром настав знова спокій. Дідичі, що зі своїми родинами були повтікали, повертали назад. Також і Анна Кривульська відчинила одного ранка в своїй хаті вікно, яке від довшого часу не відчинялося і співала якусь без-
