Цю сторінку схвалено
І став снувати пляни двох повістей, одної з часів Хмельницького, чи пак на тлі відгуків тієї війни на Подгалю і другої, з давньої давнини („Drzewiej“).
Обі теми захоплювали його, поривали і того він не годен був скрити у собі.
Всілякі думки й літературні задуми варилися у тій буйній, молодій голові й переливалися через верх.
— „Ogniem i mieczem“, не будьщо, але я на ті часи дивлюся трохи інакше. Не можна дивитися тільки з одного боку, треба й на другий перейти, audiatur et altera pars. І до голосу юрби (gminu) слід прислухатися і зрозуміти тих людей, бо вони також люди з душею і з серцем. Що? Ні?
Нараз замовк і задумався, ніби втомився.
— Ну, підемо до іншого жида, на вечерю.
Не сила було сказати: ні.
