У КОЛОМИЇ
Коломия. Йдемо з покійним Славком Весоловським від пошти до ринку. Я вже тоді свіжо спепечений, як німці кажуть, ґімназійний суплєнт у Бережанах, а він ще ученик, семої, чи восьмої кляси в Коломиї.
Але Славко має дивну вдачу. Зі старшими він старіється, а з молодими молодніє. Ріжниці віку не почувається. Я також забуваю, що він яких сім літ молодший від мене і балакаю з ним, як із ровесником. Цей хлопчисько знає все, що діється в Коломиї і в цілім повіті. Трильовський і „Січі” цікавлять його в першу чергу. Захоплений Гуцульщиною. Але й про „Народний Дім” скаже вам і про Кульчицького та Дудикевича також. Це не сплітки, що він балака, а матеріял до статті про політичне й національне життя Коломийщини. (Вже тоді помітні були в ньому непересічні прикмети майбутнього чільного журналіста).
Ідемо й розмовляємо. Маємо час, тепер вакації. Не спішимося. Стаємо перед виставами крамниць. Славко скрізь щось смішного підхопить. Тут
