Цю сторінку схвалено
|
|
Остання пісня Марії Стюарт.
„Que suis je, hélas!....“
Що́ я тепер, о Боже! жить мені для чо́го?
Слаба́, мов тіло, в котрім серця вже нема,
Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,
Самої смерти прагну, — більше вже нічо́го.
***
Не будьте вороги, нена́вистні до то́го,Хто в серці за́мірів вла́дарних не здійма,
Бо му́ку більшую, ніж має сил, прийма; —
Не довго втри́мувать вам лютість серця свого!
***
Згадайте, друзі, — ви́, котрі́ мене любили, —Що я без щастя-долі у життю сьому́
Нічого доброго зробить не мала сили;
***
Кінця́ бажайте безталанню моєму,Бо вже коли я ту́т недолі до́сить маю,
Хай буду я щаслива та́м, у и́ншім кра́ю!
