Кінець подорожі, —
Вже зіроньки гожі
Сіяють на небі ясно́му,
І вже височе́нько
Ясни́й місяче́нько, —
Вже хутко прибудем до дому.
Огні незліче́нні,
Мов стрічки огне́нні.
До моря спускаються з міста,
А в при́стані грає,
Огнями сіяє
Корабликів зграя барвиста.
За час, за годину,
Тебе я покину:
Величнеє море таємне!
І знов мене прийме,
Огорне, обійме
Щоденщина й лихо назе́мне.
І в рідному краю
Нераз спогадаю
Часини сі любі та милі!
Прощай, синє море,
Безкрає, просторе, —
Ви гордії, вольнії хвилі!
1888 р.
