Сторінка:Леся Українка. На крилах пісень. 1892.pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Тебе вітаючи, фантазіє ясна́,
Підводимо чоло́ похиленеє в горі.

Фантазіє, богине лехкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила,
І землю з ним веселкою зъєднала.

Ти світове́ зьєднала з таємни́м.
Як би́ тебе́ людська́ душа не знала,
Було-б життя, як темна ніч, сумним.


 
Sol.
 
Rondeau.

Соловейковий спів на весні
Ллється в гаю, в зеленім розмаю,
Та пісень тих я чуть не здолаю,
І весняні квітки запашні
Не для мене розквітли у гаю, —
 Я не бачу весняного раю;
Тії співи та квіти ясні
Наче казку дивну́ пригадаю —
 У сні!…

 Вільні співи, гучні, голосні
В ріднім краю я чути бажаю, —
Чую скрізь голосіння сумні!
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,
Тільки й чуються вільні пісні —
 У сні?


 
La.
 
Nocturno.

Лагідні веснянії ночі зористі!
 Куди ви од нас полинули?