Грай, моя пісне!..
Досить невільная думка мовчала,
Мов пташка у клітці замкну́та од світа,
Пісня по волі давно не літала,
Приборкана тугою, жалем прибита.
Час, моя пісне, у світ погуляти,
Розправити кри́льця, пошарпані горем,
Час, моя пісня, по волі буяти,
Послухать, як вітер заграв понад морем.
Плинь, моя пісне, як хвиля хибка́я, —
Вона не питає, куди вона плине;
Линь, моя пісне, як чайка прудка́я, —
Вона не боїться, що в морі загине.
Грай, моя пісне, як вітер сей грає!
Шуми, як той шум, що круг човна вирує!
Да́рма, що відгуку вітер не має,
А шум на хвилиночку погляд чарує!…
Безсонна ніч.
Цілу ніч до зорі я не спала,
Прислухалась, як море шуміло,
Як таємная хвиля зітхала —
І як серце моє стукотіло.
Ночі темної дивні почвари
Заглядали в безсонниї очі,
І страшніші, нїж сонні кошмари,
Ті привиддя безсонної ночі.
