— 202 —
ідолів та інших речей, що уважаються належними до оригінального фінікійського стилю, такі, напр., ідоли Ваала. Мелькарта та Астарот, знайдені в Сардінії. Всі вони дуже грубої роботи і без жодної краси.
Історія Ізраєлітів (Жидів).
РОЗДІЛ І
Країна Палестинська.
Палестина – єсть то південна частина Сірії. Вона займає країну від гори Гермона до Арабської пустині, себто від 31° до 33° північної широти. Її давні мешканці звали її Ханааном, приморську частину її греки звали Фінікією. Палестиною ж давніше звалася тільки південно-західна частина, де жили филистимці, по-гебрейському вони звалися пелешет, а країна їхня Пелештім. Після того, як Ханаан звоювали жиди, він став зватися землею Ізраеля, потім, як ся земля поділилася на два царства, то одна частина звалася царство Іуди, а друга царство Ізраеля, далі ймення Іудеї перейшло на цілу Палестину і та Іудея за римського панування була поділена на чотири провінції: Галілея на півночі, Самарія нижче її на південь, Іудея на полудні, всі три на західному боці Іордану, на східному була провінція Перея.
Через Палестину проходять два горні кряжі – Ліван та Антиліван і на полудні, переходячи в гори інших назв, сягають аж до Горебу (Хоріва) та Синаю, що стоять над морем Червоним. Ті горні кряжі перерізуються долинами та планинами, а їхні головні верхівля мають різні назви, славутні в жидівській історії та легенді. Найбільше славутні єрусалимські гори: Сіон, Моріа та Оливна гора. Далі на півночі: Гарізім, Кармель і Табор (Фавор). На сході від Мертвого моря гора Небо (Навав). Окрім того, ще на схід від Іордану три горні кряжі: Гермонський, Галаадський та Абарімський. Північні палестинські гори зелені та розкішні, та далі на південь гори починаються голі та каменисті, над Мертвим морем планини випечені сонцем, солонці та дикі скелі, на південь од Мертвого моря починається безплодна Ідумея, далі пустиня піскова Фаран, де грають самуми гарячі, і пустиня та йде до Сінаю та Горебу.
