е тепер при Вас кілька экземплярів; на цей кінец, звістіть, якім вчинкам яка ціна, і ми хутенько вишлемо Вамъ гроші. Сюди дійшли Ваші „Новыя письма къ Погодину“ [1]) через пана Борисяка. Спасибі Вамъ за них; вони вже сливе усі розійшлысь, або хутко не стане іх.
Подозвольте мені від себе послати Вам два харьківських видання: „Долю“, вчинок молодого писаки — чорноморця Нардеги, і „Не до любови“, вчинок одного полтавського пана Шохина. Просю Вас принята в подарунок; я іх видаведь. Готуеця у нас дечого багато до дрюку і повинно хутко попасти у дрюкарню — дещо і драматичне, і бельлетристичне, і лиричне. Не знаю, коли воно, вийде на світ Божий. Готуеця й збірка на — світ.
Вашу одповідь, коли буде Ваша ласка, просю надіслати шляхом до мене: Григорію Антоновичу Залюбовскому въ Харьковъ, въ книжный магазинъ Баллиной.
Винюсь пред Вами, достоповажний пане, ще раз у цій докуці, що смів Вас турбувати нею, і зостаюсь щиро поважаючий Вас й завжди готовий до послуги
Грицько Залюбовський.“
Достойна була праця Залюбовського — зібрана народних українських пісень. Але все ж напрошується питання, чому цей, знаючий, працьовитий і не позбавлений енергії чоловік обмежувався тільки участю в чужих виданнях або виданнях чужих творів і не створив нічого свого власного? В новітній невеликий за об'ємом культурній історії України знайдуть місце також імена таких осіб, як Залюбовський, і тому для вияснення його чесної фізії може бути хто-не будь із людей, близько які близько знали Залюбовського в Катеринославі, відповість на сформоване вище питання.
М. Одеса.
В. В. Данилов.
- ↑ О старобытности малороссійскаго нарѣчія. Новыя письма къ М. П. Погодину. М, 1863 въ 16 д. л., 70 стр.
