але гетманъ Выговскій, на коня в̾павши, до орды прибѣгъ, и знайшовши орду в поготовости[1], заразъ з ордою далъ своимъ помочи, же іхъ з табору выбили, и не допустивши до мѣста Полтави, всѣхъ выстинали и самого Пушкара с̾тяли, же мало хто з того войска живымъ выйшолъ, и Полтаву дощенту Выговскій спустошилъ. Того жъ дня и Гадяче Гуляницкій узялъ.
Того жъ лѣта под осѣнь князь Ромодановскій з Бѣлагорода з войсками великими, такъ московскими, яко и козацкими, вышолъ на Украину ку Пирятину, з которимъ и запорозцѣ и полки полтавскій, миргородскій и лубенскій были. А напротивъ его вийшолъ Гуляницкій с полками чернѣговскимъ и прилуцкимъ, и дали межи собою бой под Пѣратиномъ; и такъ мусѣлъ Гуляницкій оборонною рукою уходити, которого у Варвѣ бояринъ князь Ромадановскій держалъ в облеженю недель шесть, ажъ Выговскій гетманъ з ордами далъ оному отсѣчъ.
Бояринъ князь Ромодановскій сталъ з войсками на зиму у Лохвици. Того жъ лѣта Виговского братъ Данило з полками козацкими сталъ под Кіевомъ на Щекавцѣ, хотячи Кіева доставати, але бояринъ Шереметовъ тое его войско розогналъ.
Того жъ року гетманъ Выговскій в̾зялъ згоду з войскомъ короннимъ, где и жолнѣровъ на килка тисячей на зиму пришло, з которими гетманъ Выговскій ходилъ под Лохвицю и из ордами доставати князя боярина Ромодановского, але тамъ нѣчого нескуравши, подступилъ под Зѣнковъ, з которимъ много козацтва украинного[2] было, и тамъ стоячи, много
