дань, уступилъ Турчинъ у свою землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по иннихъ мѣстахъ. А Дорошенко повернулъ ку Чигирину, которому знову Умань поклонилася, а козаки запорожцѣ пойшли в Полщу до своего гетмана Ханенка, а наказного Ханенкового узялъ Дорошенко и стратилъ у Чигиринѣ. Бѣлоцерковскій комендантъ, не слухаючи тоей постанови з Турчиномъ, не уступилъ замку Бѣлоцерковского з своими жолнѣрами, а нѣ Турчина в городъ не принялъ. В Камянцю зостало християнъ Русѣ, Ормянъ,[1] которіе собѣ упросили: Русь три церкви; а Ормяне одну церковъ, и то с трудностю великою ихъ набоженство управуется[2].
Року 1678.
Зараз на весну наступили знову у Волоскую землю войска турецкіе пашей сѣмъ и стали под Хотѣнямъ, при которихъ и господаръ волоскій и господаръ молтянскій з войсками своими, готуючися ити на Полщу, а паша единъ потужній сталъ на Цоцорѣ, Капланъ-Gерей[3]. И войска коронніе и литовские скупившися, маючи з собою люду затягового,[4] за росказанямъ королевскимъ, рушили з под Лвова просто ку Хотѣню, и гетмани сами, а король зосталъ в Лвовѣ, бо оного отруено, и тамъ померлъ. А войска пошли з гетманами,[5] над которими старшимъ былъ гетманъ коронній Іванъ Собескій,[6] и притягнувши просто на обозъ турецкій, мѣли[7] з ними потребу. И господарѣ волоскій и мултянскій з
