Венгерскую землю[1] и тамъ до килка замковъ — Буду и новіе замки Стригонъ, Решинъ[2] отняли у Турчина и своихъ людей осадили, и назадъ отступили на Буковину, где онихъ турецкое войско осадило з ордами великими межи Прутомъ и Днѣстромъ, що к нимъ з великою школою войска и усего табору прийшло, и заледво вийшли; а орда, онимъ з̾фольговавши, на Волинь пойшла загонами, где много людей побрали, подобно, за позволеніемъ гетмана коронного: бо безпечно орда ходила, а жолнѣре нѣгде онихъ не громили. А королю не позволили сенаторове до войска ити, и затимъ порадку[3] у войску ихъ не било, и войско погинуло.
Того жъ року синъ гетманский Семионъ померлъ, юня 7, на Сошествіе святого Духа, в лѣтехъ молодихъ, але розуму старого, четвертого року своего полковництва стародубовского.
Того жъ року Гедеона, князя Четвертенского, епископа Луцъкого, на метрополію киевскую обрано.
На початку того року, по Богоявленіи, тотъ метрополитъ Четвертенский, приехавши з Москви, поехалъ з Батурина до святои Софии до Киева.
Того жъ року стала згода ихъ царскихъ величествъ з королемъ полскимъ вѣчистая, и задля того розорвали згоду з Турчиномъ и татарми, хотячи з ними войну мѣти, допомагаючи королевѣ и Рѣчи Посполитой.
