Леліти-летіли, коли дивляться: стоїть на дорозі стрілець і приціляється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого. Він крикнув:
»Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що не видно ні птиці, нічого?«
— То що, що не видно? То вам не видно, а мені видно!… »Де ви її бачите?
— Ет! — каже, — там, за сто миль, сидить на сухій грушці!
»Сідайте з нами!« Він і сів; полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік і несе за спиною повен мішок хліба.
»Здорові, дядьку!« — Здоров! »Куди ви йдете?«
— Іду, — каже, — добувати на обід хліба.
»Та в вас і так повен мішок!«
— Що тут цього хліба! Мені й на один раз поснідати не стане!
»Сідайте з нами!« — Добре!
Сів і той; полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік коло озера, мов чогось шукає:
»Здорові, дядьку!« — Здоров!
»Чого ви тут ходите?«
— Пити, — каже, — хочеться, та ніяк води не знайду.
»Та перед вами ж цілісеньке озеро, чому ви не п'єте?«
— Ет, що тут цієї води! Мені й на один ковток не стане…
»Так сідайте з нами!«
