ній. — II. Степан Немирич, ґенерал артилерії Великого Князівства Руського, потім полковник королівський і його лист до вірного московському Цареві Війська Запорожського. — III. Данило Братковський. — IV. Портрет-апотеоза Гетьмана Івана Мазепи, доручений йому Могилянською Академією в Київі в 1708 р. — V. До історії політичних і дипльоматичних заходів першої української еміґрації по погромі 1709 р. — VI. Спроба малороссійської лівобічної старшини в р. 1763 воскресити наміри Богдана Хмельницького і установити дідичне Гетьманство. — VII. „Князь Микола“ (Авґуст Доброґост Яблоновський) і змагання відновити в кінці XVIII ст. знищену правобічну козаччину. — VIII. Епіґони Великої Руїни: Пантелеймон Куліш, як ідеольоґ правобічного зросійщеного козацтва і Михайло Чайковський, як ідеольоґ козацтва правобічного спольщеного.
(З цих студій І-ша і IV-та були видані в збірнику „Z Dziejów Ukrainy“; II-га почасти в „Записках Наук. Тов. ім. Шевченка“ у Львові в 1909 р., почасти в збірнику „Z Dziejów Ukrainy“; III-тя в „Літерат. Наук. Вістнику в Київі в 1909 р.
