Сторінка:Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат (1920).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Проїхали трохи, вовк і каже:

— Покладу я, лисичко-сестричко, і другу лапку.

— Е, вовчику-братіку, — ти мені санки поламаєш.

— Ні, не поламаю.

— Ну, клади!

Вовк і поклав. Їдуть та й їдуть, — коли це — трісь!

— Ой лишечко, — каже лисичка, санки тріщать!

— Та ні, лисичко-сестричко, то в мене кісточка хруснула.

Ну, дарма, — їдуть… А вовчик знову:

— Положу я, лисичко-сестричко, і третю лапку.

— Та де ти її кластимеш? Та ти мені зовсім санки поламаєш!

— Та ні, чого б вони ламалися?

— Та вже клади!

Тільки положив, а саночки знову — трісь трісь!

— Ей, вовчику, — саночки тріщать! Злазь бо поламаєш!