Так стояли оба правительства і ті громадські ґрупи, на які вони опиралися, супроти себе неначе два ворожі табори, в хвилі, коли треба було знайти спільну мову — не для того, щоби спільними силами перемогти, бо се було по-над їх сили, а для того, щоби спільно впасти і полишити тим, що далі будуть вести боротьбу за українську державність, ясну історичну традицію.
Замість того преса обох таборів дишала взаїмною ворожнечею, стараючися як найбільше зогидити противника. На основі тих часописів, які попали в мої руки, треба ствердити, що преса, яка стояла за правительство Директорії, представляється під сим оглядом багато гірше, ніж преса, яка стояла за Диктатуру. Прим. „Україна“, орган штабу Придніпрянської Дієвої Армії, отже урядовий орґан Головного Отамана, отверто виступала проти істнування Диктатури, називаючи її „недорічністю“ та домагаючися її усунення. А „Боротьба“, орґан українських соціяльних демократів Галичини її Буковини, в дійсности ж орґан членів Ради Народніх Міністрів Безпалка й Вітика, в боротьбі проти Диктатури переходила всякі межі в тенденційнім освітлюванню подій і особистих нападах. Супроти того „Стрілець“ держався більше оборонного становища і приличних форм полєміки.
В такій атмосфері спільні виступи обох правительств були тільки хвилевим закриваннєм рани, яка очевидно далі ятрилася.
Таким спільним виступом був маніфест з 24. вересня 1919. до Народа України з зазивом до війни проти Денікіна. Маніфест підписали: Голова Директорії Головний Отаман С. Петлюра, члени Директорії: Проф. Ф. Швець і А. Макаренко, Президент Української Національної Ради д-р Е. Петрушевич[1], голова Ради Народніх Міністрів і міністр внутрішніх справ І. Мазепа і всі міністри.
Другим спільним виступом обох правительств була державна нарада 25. жовтня 1919., в якій взяли участь члени обох правительств і представники партійних та громадських організацій[2].
В промовах представників обох правительств стверджено їх однозгідність.
Головний Отаман Петлюра у вступній промові сказав:
„Як у Верховної Влади, Диктатора Західної Области, Уряду Наддніпрянщини і в обох арміях панує гармонія, згода, одна воля, один національний могучий дух, так і в усіх політичних та громадянських орґанізаціях, в цілім народі мусить повстати також один великий порив, одна воля, один дух, спільне всім бажаннє посвятити всі свої фізичні й духові сили, всі матеріяльні засоби, всю енергію творчого всенароднього ґенія для єдиної найсвятійшої нашої мети — виборення нашої незалежности.“
Диктатор Петрушевич заявив, що
- ↑ Треба звернути увату на те, що Петрушевич не виступає в сім маніфесті ані як член Директорії ані як Уповновласнений Диктатор.
- ↑ Відомости про державну нараду взяті зі звідомлення, яке було поміщене в „Україні“ (чч. 63 і 64 з 28. і 29. жовтня 1919) і яке має, до певної міри, урядовий характер. Звідомлення в инших часописах також взвто під увагу.
