ний провідник Дашинський, „потішив“ посла Окуневського тим, що під демократичною Польщею галицьким Українцям легко буде прийти з Поляками до згоди.
На згаданім приняттю в цісаря 12. жовтня 1918. представники польського кола заявили в імени цілої Галичини, що вони відходять від Австрії до з'єдиненої Польщі. В кінці 28. жовтня 1918. на нараді в Кракові галицькі Поляки утворили Польську Ліквідаційну Комісію, яка мала перевести перехід Галичини від Австрії до Польщі. Польська Ліквідаційна Комісія з одного боку видала до всіх державних установ у Галичині заклик, щоб вони на далі виконували власть від імени польської держави; з другого боку — як ми бачили — звернулася до австрійського правительства з домаганнєм передати їй державну власть у Галичині.
Факт утворення Української Національної Ради Польська Ліквідаційна Комісія зовсім знехтувала.
Обняттє влади в Галичині від імени польської держави польське правительство в Варшаві призначило на день 1. падолиста 1918. Свідчить про се приказ шефа Головного Польського штабу Розвадовського до генерала ґр. Лямезана у Львові[1]. Ся телєґрама звучала:
„Ґенерал ґр. Лямезан, Львів.
Варшава, дня 1. падолиста 1918. Год. 10 м. 45 перед полуднем. Телєґрама ч. 15.
Князь Вітолд Чарторискі призначений ґенеральним комісарем для цілої Галичини і зараз обнимає управу краю з рук ґенерал-полковника намісника Гуйна.
Начальну команду війска в Гатчині обнимає аж до дальшого зарядження ґенерал дивізії Пухальскі. Польським військовим командантом в краківськім окрузі є бриґадієр полковник Роя. Для Львова призначений ґенерал ґр. Лямезан.
Польське війско має бути негайно святочно заприсяжене на основі формули присяги з 12. жовтня. Треба завізвати населеннє оголошеннями, при ужиттю всіх способів, до супокою й порядку. Населеннє не-польської народности треба вважати заприязненим, доки збереже супокій. Відмарш австро-угорського і німецького війська наступить після повного управильнення відносин. Переїзджаючі транспорти того війська мають бути негайно пропущені. Польське військо має носити однострій давного помічного корпуса, а коли се не дасться перевести, що найменше польського орла на шапці. Українське військо, на скільки появиться, треба вважати заприязненим, — на скільки збереже найповнійшу невтральність. На випадок конфлікту треба постаратися розоружити його, перешкодити кождому виступови, проступки карати безоглядно, запевнити функціонуваннє державних установ. Саботаж і грабування треба карати негайною дорогою.
Підпис: Ексцелєнція Розвадовскі, шеф Головного Польського Штабу.“
І так на випадок розпаду Австрії українській Галичині грозила небезпека насильного прилучення польською адміністрацією до Польщі.
Провідні круги Української Парляментарної Репрезентації й Української Націнальної Ради думали усунути сю небезпеку тим, що австрійське правительство поділить Галичину і в польській части передасть владу польській державі, а в українській части Українській Національній Раді. Ті їх заходи представлені висше.
- ↑ Розвадовський і Лямезан — Поляки, ґенерали австрійської армії.
