Сторінка:Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

цузскомъ языкѣ. Бумаги эти представляють интересъ, главнымъ образомъ, для русскихъ представителей.

5) Было найдено письмо г-на Вальтера и карточка г-на Манатова (оба извѣстные большевистскіе дѣятели).

6) Обнаружено 5 папокъ съ паспортными дѣлами, которыя опять таки представляють интересъ лишь для русскихь представителей.

7) Обнаружены дѣла на греческомъ языкѣ, касающіяся, повидимому, автокефаліи Украинской Церкви“.

Крім протоколу знайдено (у англійському ориґіналі) „реєстр документів, знайдених в українському Посольстві і переданих Генеральному Штабові Розвідки“:

„1) Копія рапорту, надісланого українським „Послом“ Лотоцьким до Українського Президента.

„2) Копії ріжних квитів на гроші, одержані Українським Посольством.

„3) Копії Меморандуму, надісланого Українським Посольством до Французького Головного Командування.

„4) Поіменний список членів Українського Уряду.

„5) Нота, надіслана Українським Посольством до Українського Президента, відносно паперів, заарештованих на пароплаві „Тіроль“,

„6) Ріжні брошюри і мали про Україну.

„7) Накази, видані Українським Генеральним Штабом відносно нової української форми“.

На посольському столі залишено аркуш паперу з написом великими літерами: „До скораго свиданья“. То була нахабна самовтішна бравада, безпідставна тому, що наслідки ревізії і в найменчій мірі не виправдали тих інсинуацій, якими добровольці засипали союзне командування, — тож для „свиданія“ підстав не могло бути. Посольство після того проіснувало ще більш двох років та, коли виїхало, то вже з причин зовсім інших.

Не вважаючи на те, що представники союзної влади в Царгороді мусіли впевнитися в повній безпідставності тих наклепів, які були приводом до їх роспоряджень в справі Посольства, не вважаючи на цілковиту затим руїну добровольчої армії, представникам якої союзна влада так легко дала себе намовити, та влада не змінила своєї засадничої позиції щодо Посольства, як не змінялося взагалі відношення Антанти до української справи. Та хоч ознайомлення з актами Посольства, перлюстрованими при ревізії, лише зясувало їм ще виразніше позицію Посольства щодо їх завдань відбудування єдиної Росії, проте