Сторінка:Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

98

молитви”, що він одразу запитав: „що я маю за се зробити”? Я плутано пояснив йому, що мене прикро вражає поступовання відповідальних ієрархічних чинників, і, як син церкви, я просто хочу мати спільність з грецьким ієрархом, близьким сусідою якого доля щасливо мене поставила. За кілька день приїхав до мене секретар синоду, і перемовини відновлено.

Врешті умовлено, що з тексту відповіди усунено буде точку про конечність згоди з боку російської церкви, бо ся остання підпорядкувала собі українську церкву ґвалтом, так само як ґвалтом, через політичних турецьких чинників, змусила патріярхію той акт визнати; тому патріярхія не має той акт виправдувати своєю обороною окупаційного права російської церкви. Включити до тексту відповіди благословенство українській церкві фанарські синодали одмовилися, бо се вже було б укритим визнанням тої церкви.

Остаточно зредагований текст відповіди привіз мені вже сам locumtenens. І голос, і руки його дріжали, коли він читав мені той текст, — видно, дуже та справа в уяві синодальних політиків комплікувалася та надто обережно старалися вони проплисти в ній між Сцілою та Харибдою. Не було ради: ліпшої відповіди, як се було очевидним, дістати тоді не можна було, — то треба було брати бодай компромісову, що могла б стати вихідною точкою для пересправ за більш сприятливих обставин. Я погодився, ми поцілувались, з сльозами на очах старий ієрарх висловив задоволення й подяку, що не дійшло вкінці до небажаного конфлікту.

Відповідь була така:

„У відповідь на послання Вашої Ексцеленції з 15 січня 1919 р. маємо за шану, згідно з синодальною постановою, повідомити Вас:

„Як ми вже устно свого часу повідомляли Його Ексцеленцію возлюбленого нами п. О. Лотоцького, обміркування та винесення остаточного рішення щодо висловленого у посланні Вашому бажання стає нині неможливим з причин канонічних з огляду на вакантність патріяршої катедри.

„Подаючи сю відповідь з великою любовю, користуємося випадком висловити гарячу прихильність Матері Церкви до благочестивого українського народу, а також тверду нашу надію, що як він, так і поставлене над ним високе правительство стоятимуть і далій міцно в батьківській православній вірі, ждучи з цілковитою певністю здійснення свого бажання згідно з священими канонами та правилами.

„Передаючи при сій нагоді Вашій Ексцеленції та усім достойним членам правительства, як і всьому українському народові, молитвенне благословенство Матері, Великої Церкви Христової, та випрошуючи благодать Господа нашого для успіху Ваших трудів, остаюсь