Українські землї по обидва боки австро-росийського кордону є не тілько одним з головних теренів сучасної европейської війни, а також одною з причин і предметом війни.
Українцї добре розуміють, що у війнї сїй ходить головно о їх долю, ходить о те, чи в результатї війни український Піємонт в Австрії буде знищений, чи українське національне життє розцвіте також по той бік Збруча, аж за Днїпро і над Чорне море, і тому не можуть зоставати ся нїмими свідками теперішнїх подїй, а голосно і рішуче підносять свої неоспоримі права на національну самостійність.
Обєктивна історична конечність вимагає, аби між західною Европою і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібно се для осягнення і утревалення европейської рівноваги, є се в інтересї народів австро-угорської держави, а передовсїм в інтересї нїмецького народу в обох цісарствах, а для українського народу було б се здїйсненнєм вікових його мрій і зусиль.
В зрозумінню сеї історичної конечности росийські Українцї покликали до життя центральну загально-
