Ця сторінка вичитана
Якъ Лепестына карасиру*) добувала.
Оповидання.
I.
И викъ прожыла, та не було мени такои прыгоды, якъ на тому тыжни проты четверга, або й въ четвергъ вранци, та все черезъ чоловика… Ой, Господы мылосердный, Боже нашъ мылостывый, що я за нымъ мукы прыйняла не прыведы, царыце небесна! Змарнила, зсушылася; увирвалася, немовъ та гныла нытка, мова моя швыдка; загынула пам'ять моя гостра Та все черезъ його. Клопочуся, побываюся, до всього доглядаюся, а винъ… абы тiеи славы, що «господарює». Ось хочъ и тоди: йиздывъ до торгу, гонывъ коровокъ пидъ отаку хуртовыну, а гасу не
купывъ: «чомъ, каже, пляшкы не дала?» Бый тебе,
_______
*) Въ Лубняхъ кажуть «карасиру», за Лубнямы — «гacy».
— 286 —
