Сторінка:Любов Яновська. Оповідання. 1905.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Обернулася вона мухою, прылетила на хвылыночку, та й полетыть вона зновъ одъ своихъ сыриточокъ. Ставай, дочко, та молыся Богови, щобъ святи янголы їй до престолу дорогу показувалы, а святи арханголы за їи гришну душу передъ угодныкамы Божымы заступылыся.

Жиночкы перехрестылыся, а Одарка стала поручъ зъ бабусею быты поклоны.

Увійшовъ Макаръ, за нымъ у слидъ два чоловика. Вси взялы по ложци кануну. Муха перелетила на пырогы, и вси взялы по пырогу: на яку страву сидала муха, тієи стравы й почыналы зразу. Вся страва була добре прыправлена, до того й часъ бувъ пизній, и жиночкы вечерялы смашно; Макарови жъ не йшло зъ головы, що винъ пройидає телычку, и винъ ледве навить прыгубывъ чарку.

— Не журыся, Макаре! Не сумуй! Не тилькы свиту, що у виконци: ось, дасть Бигъ, одбудемо сороковыны, то й засватаємо тебе. Тоби зъ дитьмы безъ хазяйкы не можна, а у насъ є недалечко пидхожа жинка: чы попраты, чы помыты, чы на поли робыты — за дви Тетяны вправыться, — мовыла Горпына.

— Тетяна, царство небесне, останнимы часамы зовсимъ неспособна до роботы була, — додала Мотря.

— Два мисяци ни до холодном воды… Визьметься було хату выместы, та й то не подужає, — згодывся Макаръ.

— То жъ то й є! А Столярыху катъ не визьме! — завважыла Горпына.

— Про Столярыху ничого й казаты — добрый робитныкъ! — пидхопылы чоловикы.