Чий голос? Він тремтить і зривається з ліжка.
— Увійдіть…
Він… пан Микола. Голос хрипливий, дивиться в бік, шуби не знімає й не подає руки.
Сідає.
Іван тремтячою рукою шукає сірничків і ніяк не може витерти вогню.
— Не турбуйтеся… не треба.
Іван все шаркає сірником.
— Ви… ви… — хрипить пан Микола, — ви не гнівайтесь на мене — я був учора п'яний. Просто п'яний і більш нічого… більш нічого… Ну, а коли п'яний, ви розумієте…
Ага-а-а!.. Ну, звісно, він був п'яний, п'яний як швець… і більш нічого… більш нічого… Як це він не помітив, що той був п'яний, як стовідерна куфа з горілки, як ціла корчма баб… ха-ха!.. як це він не помітив?
— Людя скучає за вами… приходьте завтра на лекцію й не пам'ятайте того, що було між нами…
Ха-ха!.. Ах ти, п'янюго, він був п'яний як… і більш нічого… Ну, він прийде, конче прийде… ха-ха… Все сміється у нього в середині, все радіє і він має охоту здушити хрипливе горло цього добродія, хоч старається не показати ні своєї радости, ні своїх бажань…
Добре, він прийде… і більш нічого… ха-ха-ха!..
А про лист ні слова!
Свиня!..
|
|
Піддубний виспався. Спав цілу ніч, як забитий. Так коло дванадцятої він взяв парасоля пана Миколи під пахву й побіг на лекцію. Знайомі почуття вчителя, що поспішає на лек-
59
