Сторінка:Лялечка. Поєдинок.djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Часом вона клала його руку собі на коліно. Людя зітхала і здіймала очі до Бога.

 —  Спасибі тобі, добрий Боже!.. тепер усі щасливі!..

Лютий 1902.
 Чернігів.





61