16-го лютого 1924
105
ЛІТОПИС
„Коли вже угода між Козаками і польським королем була неможлива і здавалося, що їх війна мусить закінчитись цілковитим знищенням одної з двох сторін, і згідно всім данним не в користь Поляків, сам Бог допоміг королеві.“
В слідуючому числі часопис дав „деталі про знамениту баталю між Поляками і Козаками“, де докладно викладаються окремі моменти зговору.
20-го вересня: Часопис передбачала нові заколоти в Польщі, бо „селяне на Руси, незадоволені тим, що не мають таких привилеїв як Козаки, обрали між собою вождів, і ці навязали підозрілі стосунки.“
3-то жовтня: „Московський князь дуже зтурбований збільшенням козацької сили до 40.000.“
19-го жовтня: „Козаки одначе тримають свої старі позиції, і нікому не дозволяють переходити через кордони України, поки не ратификовано угоду.“
24-го листопаду: „Нам підтверджують, що не дивлючись на трактат з Польщею, гетьман Хмельницький силою озброює свою армію, яка має понад 140 тисяч людей і сильну артилерію. Посли, яких вислав Хмельницький до московського великого князя і польського короля, не дістали авдієнції, бо їх довірочні грамоти не були знайдені як слід по формі. Багато навіть гадають, що цей гетьман хоче стати сувереном Руси і для цього він підготовлює повстання селян на Руси. Останні зле поступили з 80 польськими шляхтичами, які направилися на Україну, відновити володіння у своїх маєтностях.“
Ілько Борщак
НАВРЯД чи який другий народ опинився після великої війни в такому лихому становищі як народ український. Не те саме зле в сьому становищі, що згублена державність, що землю нашу поділено між сусідами, що окупанти встановили самий безпощадний режім на наших землях і т.д. і т. д. Саме зле — в тому, що у нас відобрано ґрунт для будуччини нашого народу, що перед нами і надалі стоять перспективи залишитись многоміліоновою масою, бо у нас відобрано саме перше, на чому будується будуччина народу — відобрана національна освіта.
Можна сказати, що ми не тільки позбавлені рідної школи, але наші широкі народні маси і можливости не мають для шкільної науки, хоч де такі школи і були-б. Широкі маси нашого народу настільки бідні, що і думати не можуть присвятити кілька літ шкільній науці. Ми не можемо навіть мріяти про се, щоб наше селянство прошло на 98% нищу школу і на 18%, пройшло ту чи иншу фахову хліборобську школу, як се напр. можна бачити в З'єднаних Державах Америки.
Отже треба у нас, більше чим у якого другого народу, ужити такого методу освіти, який би хоч почасти запобіг тим труднощам, які ми тепер маємо. Таким методом безумовно треба вважати метод заочної освіти і він безумовно при теперішніх наших обставинах є один з живих, вільних, легких і еластичних засобів самого широкого розповсюднення знання.
Він уже цілком випробуваний у світі, та до сього часу ще не вживаний у нас, але міг би в нашому теперішньому становищі відограти першорядну ролю.
При заочному навчанню може учитись всякий чоловік, якого-б віку він не був, де-б він не проживав і які-б умови його життя не були. Заочне навчання доступне всякому, хто має тверде бажання здобути знання, хто має тверду волю і стійкість, хто здатний виробити в собі здатність до самодіяльности. Заочне навчання не може всім замінити шкільного навчання, але воно має і свої прекрасні сторони, бо привчає чоловіка до самодіяльности, тренує його волю, позбавляє його шкільних стін, розпланованого шкільного порядку, пунктуальности програми і т. д. Спосіб заочного навчання не претендує замінити собою шкільне навчання, але воно замінить його там, де учень не може найти иншого шляху до освіти, чи то по причині віддалі від школи, чи городів, чи то по причині браку часу для відвідування школи, чи взагалі по якійсь иншій причині.
Суть заочного навчання полягає в тому, що той хто хоче вивчити ту чи другу галузь науки одержує від школи заочного навчання уроки, до яких прикладаються спеціяльні пояснення-інструкції, як учити сі уроки і до кождого уроку, задачник і запитання. Вивчивши урок, ученик розвязує задачі, пише відповіди на питання, пише свої питання до незрозумілих місць і се все посилає назад до школи, де вже фаховець-інструктор перебірає все і пише відповідь учневі, поради, пояснення і т. д. По сій відповіди учителя учень вже може зрозуміти і свої помилки і незрозумілі місця, і може бачити наскілько правильно він засвоїв урок.
Таким чином урок за уроком проходить учень і в живих зносинах з своїм учителем, може побороти всі труднощі по заспокоєнню знання. Такі школи стежать за активністю роботи кождого свого учня і зараз же приходять на допомогу тим, хто втомився або розчарувався, піддержують їх сили і віру рядом листів, заохочуючи тих, у кого пропадає охота до упертої праці і т. д. Спосіб заочного навчання майже у всіх таких школах має чисто практичний характер. Всі предмети мають головне завдання научити учня вживати знання в життю, без заглиблення в теорії і складні подробиці. Через те то школи заочного навчання пристосовують свої курси до учня і в таких школах не вимагають якоїсь попередної шкільної освіти.
Заочне навчання, як видно з вище сказаного, не є тільки самоосвіта, бо тут центр ваги перекидується не тільки на виконання уроків, не на присвоєння загальних відомостей з тої чи другої галузи знання, а на ґрунтовно глибокім вивченню тої чи другої, з систематичною перевіркою учителем роботи. Таким чином вже з вище сказаного ясно видно, яким могучим знаряддям могла-б бути для нас орґанізація такої української школи заочного навчання.
Безумовно, тисячі наших людей закинутих в самі глухі кутики поділеної України, тисячі наших людей порозкиданих по всьому світови мріють про здобуття знання, але сі мрії цілком недосяжні. Ми не маємо до цієї пори такої
