Кн. I
Ч. 8
Субота, 23-го лютого 1923
Право передруку застережене — All articles are copyrighted
НІМЕЧЧИНА входить, без усякого сумніву, у момент рівноваги -- політичної, госпо: дарської і соціяльної, що може віщувати
ій уздоровлення по гострій кризі минулого
року, внутрішну консолідацію 1 зміцнення її становища па зверх. Які симптоми сього зво- роту? . Німецька валюта, усталена від трьо місяців, належить сьогодні до твердих в Европі. Річ майже неймовірна для тих, що були свідками бірженого божевілля в літі-осени м. р. Стабіл: зація прийшла неначе від удару чародійно! палички -- наперекір усім ученим і фаховим фінансістам та иншим ,знавцям". Чи радше якраз тому, що наперекір? Бо се дуже харак- теристичне для наших часів, що грошевим ре- форматором Німеччини став не-спеціяліст по фінансовій умієтности, що перестає радитися всяких знавців, інтересованих якраз у фінансо- вім хаосі, та спинив державу над самою бездон- ною пропастю -- звичайним тілько припинен- ням друкарської машини у друкуванню біліонів.
Апокаліптична загадка стабілізації показалася
--яйцем Колумба. Стіл, на якім се яйце стануло.
також простий: держава і прилюдні установи
не видають більше, ніж мають приходу..
Звичайно, щоб ся передумова здійснилася, треба
було деяких реформ": відсунення марксистів
від імперського уряду, послання на зимовий відпочинок парламенту, і ... перенесення ви- конуючої влади на ген. Зекта, себто заведення виїмкового стану з усіми його проявами. По трьох місяцях такої диктатури, Німеччина не- наче переродилася: внутрі успокоєння; упадок надренського сепаратизму; вирівнання непорозу- міння з Баварією; назверх скріплення; Фе- чараційна справа зближається, при участи
Америки, до розвязки по лінії середній між
потребами б. ворогів і спроможностю Німеч-
чини; вотуплення сеї останньої до Союза Народів також недалеке, а за ним утревалення мира
в середній і західній Европі на довший час.
Вимовними ознаками нового історичного мо- менту в історії Німеччини є висліди останніх виборів до краєвих парламентів у Турингії,
Мекленбуріу і Любеці, при чому всюди на:
ступило сильне пересунення політичних сил із
ліва на право; зокрема Туринія -- побіч
Саксонії головна твердиня соціялізму, дуже
близького до комунізму -- виявляє сей зворот
громадської думки дуже ярко. Та воно й не могло бути инакше. Безплодність і небезпеч- ність революційних доктрин 1918-го р. стали занадто очевидні, щоб широкі маси людности, зокрема робітництва, мали далі сліпо Йти за дотеперішними кличами. Сказати правду, сей зворот міг був здійснитися драматичніше |
радикальніше. Що се не сталося, сьому винна
розтіч у консервативних колах і недостаток
сильних індивідуальностей. А був момент, що
в Німеччині міг мати успіх не тілько якийсь
Муссоліні, а й монархічний лад. Ся хвилина
на-разі минула. Більше про се пізніше.
РАНЦІЯ виявляє з себе образ відворотного процесу ніж Німеччина. Доси вона жила т. ск. Тим моральним капіталом, який давали і воєнні зусилля увінчані перемогою: тепер-же деструктивні сили підточують її що- раз більше і більше. Зверхня ознака -- знов валюта. Бо одночасно з стабілізацією німецької марки, почався невпинний спадок французького франка, і сьогодні французьке громадянство тереживає трівожні хвилини, які не можуть не викликати злорадної усмішки на устах Німців. Т знов насувається питання про причини сього явища, яке неначе велить вірити у якусь космічну суперечність між народами по сім і тім боці Рейу.
У всіх тих, що зорієнтовані проти Франції, пояснення причин французького занепаду вихо- дить дуже просте: імперіялізм, версайський трактат, окупація Поруря і т. ин. В опозицій- них французьких партіях всю вину припис! ється (Поенкаре і , національному | блокови". Дехто, більше невтральний, дошукується при- чини у злій фінансовій господарці Франції, інфляції і т. п. У кождім з сих тверджень є дещо правди, більш або менш; всі вони ілюстру- ють теперішну кризу, одначе в цілій основі Її не виясняють. Щоб її краще розуміти, не можна спускати з ока ще двох моментів. На- перед, Франція батьківщина новочасного евро- пейського демократизму. | Досвід учить, що означені порядки, ідеї й установи показуються найтривкішими на грунті, з якого вийшли, і найпізніше умирають на нім. "Таке всихання демократизму при самому кореню відбувається саме у Франції на наших очах. Англійський парламентаризм і французький демократизм. переживають очевидно тяжку кризу, якої ви- сліду трудно вгадувати.
по момент, який звичайно переочується в новочасних фінансово- і валютово-політичних кризах, то їх міжнародний характер. Не тілько в тому розумінню, що в загально-хорім організмі Европи годі, щоб було місце нормально-здоровій країні і державі, а ще й у тому, що є дійсна міжнародна сила, організована, хоч невловима, могутна і свідома своєї могутности, і що та сила систематично, по плану ї з успіхом, руйнує пралну за країною. По Росії, Польщі, Австрії,
Нменчині і т. нн. прийшла черга на Францію,
