Кн. I
Ч. 9
Субота, 1-го березня 1924
Право передруку застережене — All articles are copyrighted
ШЕСТИТИЖНЕВА ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДУ МАКДОНАЛДА |(небогата (великими ділами. Звісно, півтора місяця в істо-
рії -- се хвилина, та на людську міру таки доволі довга для уряду, щоб виявити ясний програм й енеріїю У виконуванню його. Який- же досьогочасний політичний дорібок , робіт- ничого" кабінету? На диво убогий. Визнання Совітів --чи не найважніша стаття у ньому. Та від сього визнання кількість англійських безробітних (головна соціяльно-політична журба країни) не змаліла певно ні на одного. Ну, та" й совітський уряд не потовстів від сього і Чичерин даремно виглядає того завізного на- товпу з визнаннями, яким московські кари- катуристи заповідали 1924-ий рік. | Італія, звісно, добре продала своє Фе ушге; позатим Норветія, духово споріднена з Росією, Австрія от і все, поки-що. Та вернім до Англії.
Не можна сказати, щоб новий уряд обіймав був власть у виїмково трудних обставинах, серед труднощів і перепон: | Ні, мабуть ще жадний бритійський уряд не був так при- хильно, лояльно або невтрально принятий при- людною думкою в краю і за кордоном як сей саме; та коли мине ще дальших шість тижнів такого днемічного правління, то труднощі що- тілько тоді почнуться на добре. Від сього не спасеться уряд ї тим, що він рішився з самого початку шукати успіхів не на полі внутрішної політики, а в міжнародній сфері, де почування, погляди і змагання всіх клає громадянства звести в одно і стати вислівником волі всеї нації -- річ розмірно легка. Та показується, що й тут нема всіх передумовин дійсного успіху, в першій мірі -- у самого уряду.
Ось так дня 24-го лютого, міністр вну трішних справ Гендерсон позволив собі на одних зборах заатакувати версайський мир і домагатися його ревізії. Запитаний про се в парламенті, премієр і міністр закордон- них справ Макдоналд опинився в незвичайно скрутному становищу: з одного боку тов. Ген- дербон говорив так, як мабуть сам премієр, дуже богато Англійців і ще більше не-Англійців думали й думають; та з другого боку хиба наївний не розуміє сього, що сьогодні ставити таке домагання в програм урядової акції -- се ніщо инше тілько визов нової світової війни! Хто може взяти на себе відповідальність за таку катастрофу? 1 Макдоналд мусів здезаву вати партійного й кабінетного товариша. ЩЩо- більше, щоб затерти неприємний диссонанс, поспішає він приєднатися, принципово, до до- магання Поенкаре -- загострити війсковий кон- троль над Німеччиною, одну з найтяжших
постанов версайського мира, До зміни сього останнього певно колись прийде, та ми не знаємо того ні коли, ні в яких обставинах: тілько одно можемо напевно вгадати: , ревізія" доконається на ... полі битви. Ся перспектива. сьогодні не приваблює нікого з тих, що від- повідають за долю народів.
ОРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ, що з почину Союза Народів радила минулого тижня в Римі закінчилася повним фіяском. Практична ціль її зводилася була до того, щоб европейські народи обмежили свої морські зброєння так само, як два роки тому зробили се великі держави на вашинітонській конфе- рецції (ключ для кількости воєнних кораблів). нявилося, що суперечности між европейськими державами такі великі, що про створення якоїсь рівноваги на сім полі не може бути й мови. Англія хоче і на-далі удержати свою перевагу на Середземнім морі ї Макдоналд будує нові кораблі, Росія-ж домагається -- ні більш, ні менш, тілько -- рівної з Англією воєнної флоти (ось тобі і міжнародна робітнича" солідар- ність!), Шталія почувається неначе в пастці, Франція вже у Вашинітоні бунтувалася проти обмежень і т. ин. Значить, остане по старому шерегони у зброєнню, | 1 зайвий доказ бе плодности форматорських міжнародних конференцій.
ВЕРТАЄМО УВАГУ наших читачів на умі- щений в сьому зшитку пражський лист тро політичні збори, уладжені тамошніми
українськими соціялістичними ортанізаціями, та. про виступ на сих зборах Володимира Винни- ченка з програмовим рефератом від імени ,ре- волюційно-демократичного союзу". Три дни потім (14--1б-го лютого) були таможе, в Празі, подібні збори, уладжені російською еміграцією сгрівського напрямку, і на них говорив А. Ф. Керенський, революційний диктатор з 1917-го року про у державу і народ в російській револю- ції". ба зібрання не без між собою. Приводом до них послужили такі події, як смерть Ленина, поголоски про непорозуміння в російській комуністичній партії й шиші про- яви, що в лівих колах російської й української емітрації розбудили віру у близький віке новий політичний переворот у Московщині й Україн
В обох разах, перші відгукнулися ес-ерівські трупи», що в першу чергу уважають себе канди- датами до політичного спадку по большевиках.
1 Винниченко, хоч соціяльний демократ, фак- тично належить також туди.
